емпіричні дані

ЕМПІРИЗМ ( від грецьк. έμπειρία - досвід) - філософський напрям, протилежний раціоналізмові, вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм вірогідного знання. Сильний бік Е. полягає в орієнтації на ретельний аналіз чуттєвості та її ролі у пізнанні. Досвід розглядається передусім як чуттєве пізнання, що виникає через взаємодію органів чуття із зовнішніми речами (зовнішній досвід), хоча більшість філософів - прибічників Е. - визнають важливість і досвіду внутрішнього, тобто усвідомлення душевних станів суб'єкта пізнання в акті інтроспекції (рефлексії). Близькі до Е., але не тотожні йому, два напрями у філософії: прагматизм і логічний Е. Незважаючи на те що обидва напрями ґрунтуються на Е., вони мають також власні, відмінні від нього філософські підходи. Елементи філософії Е., зокрема емпіричні пояснення процесу формування понять, пронизують всю історію філософської думки, починаючи від Античності. Але як цілісна гносеологічна концепція Е. сформувався у культурі Нового часу. Гассенді - франц. християнський мислитель XVII ст. - відродив емпіричне вчення Епікура. Але найвідомішим прибічником Е. в філософії цього періоду був англ. філософ Ф. Бекон. Центральною в його філософії була проблема наукового методу, який він розглядав як метод виведення теоретичних принципів (аксіом) із чуттєвого досвіду. Досвід трактується Ф. Беконом не як просте чуттєве споглядання, а як науковий експеримент, що має систематичний і цілеспрямований характер. На думку Ф. Бекона, дані досвіду ведуть до необхідного результату лише за умови їх раціональної обробки. Методом аналізу та узагальнення емпіричних даних він вважав наукову індукцію. Матеріаліст і номіналіст XVII ст. Гоббс поєднав крайній Е. у тлумаченні походження понять (які розглядав як результат фізичної дії зовнішніх речей на тілесні органи відчуттів) з раціоналізмом щодо знань. Для нього все достеменне знання має апріорний характер, оскільки воно на кшталт геометричних теорем є точним висновком із попередніх дефініцій. Найвпливовішу форму Е. в новій філософії створив Локк. У праці "Нариси про людський розум" він доводив, що всі знання походять із відчуттів або рефлексії. Спростовуючи теорію вроджених ідей, він розглядав стан свідомості немовляти як чисту дошку (tabula rasa). Аналізуючи джерела виникнення ідей, Локк прагнув показати, яким чином прості ідеї, що виникають у зовнішньому і внутрішньому досвіді, об'єднуються у складні. Головні способи утворення складних ідей, за Локком, - це поєднання, порівняння, абстрагування й узагальнення. Подальша еволюція британського Е. полягала у послідовному дотриманні цього принципу і звільненні філософії від залишків метафізики. Так, Берклі, виходячи багато в чому із теорії пізнання Локка, надав їй більш переконливого ідеалістичного характеру. Він попередньо накреслив лінію, яка зрештою привела до феноменалізму - погляду, згідно з яким реальність поза нашими відчуттями є "ніщо". Важливий крок у цьому напрямі було зроблено також Г'юмом. У Франції, завдяки зусиллям таких філософів, як Вольтер, Кондильяк, Гельвецій, Е. Локка став підґрунтям сенсуалізму, в межах якого всі складові духовного життя людини пояснюються через чуттєвий досвід. Послідовним прихильником Е. в англ. філософії XIX ст. був Дж. С. Мілль. Він дотримувався думки, що всі знання., в т.ч. математичні, мають емпіричне походження і спираються на метод індукції. Такий підхід характерний також для Спенсера, хоч він пропонував також пояснення іншого типу, зокрема щодо людських переконань. Останні, вважав він, значною мірою ґрунтуються на успадкуванні від попередніх поколінь. Точку зору радикального Е. в філософії науки обстоювали відомі математики та основоположники філософії сучасної фізики Кліффорд та Пірсон. У філософії XX ст. найвідоміший представник Е. - британський філософ і логік Рассел, який, наслідуючи Г'юма, вважав, що завданням філософії є аналіз усіх понять у термінах, які можуть бути безпосередньо віднесені до чуттєвих вражень. Теорії, обґрунтовані Расселом, а також Вітгениїтайном, сприяли розробці варіанта логічного позитивізму нім. філософом Карнапом. Е., характерний для логічного позитивізму в цілому, виразно виявився у такому фундаментальному принципі, як> принцип верифікації.

n (pl від datum) вихідні дані, факти

- adequate data відповідні дані

- adjusted data оброблені дані, скоректовані дані

- aggregated data сукупні дані, дані в цілому

- annual sample data щорічні вибіркові дані

- available data наявні дані

- basic data вихідні/ основні дані

- complete data повні дані

- conflicting data суперечливі дані

- continuous comparable data дані, що постійно порівнюються

- crude data приблизні/ неточні дані

- data assembling problem проблема збору даних

- data deficiencies недостатні (вихідні) дані

- data difficulties труднощі із отриманням даних

- data processing обробка інформації

- data processing technique електронна обчислювальна машина

- detailed data деталізовані/ докладні дані

- discrepant data дані, що не збігаються

- economic data економічні дані

- empirical data емпіричні дані

- experimental data експериментальні дані

- final data кінцеві/ остаточні дані

- fragmentary data уривчасті дані

- higher-quality data високоякісні дані

- historical data дані за минулий період

- inadequate data неповноцінні дані

- limitations data обмеження, передбачені досягнутими даними

- limited data обмежені дані

- long-term data дані за тривалий період

- meaningful empirical data важливі емпіричні дані

- necessary data необхідні дані

- observed data дані спостерігачів

- official data офіційні дані

- past data дані за минулі роки

- pertinent data необхідні дані; дані, що вимагаються

- primary data початкові дані

- provisional data попередні дані

- published data опубліковані дані

- raw data первинні/ необроблені дані

- recorded data дані, що публікуються/ повідомляються

- reliable data надійні дані

- represented data наведені дані

- summary data зведені дані

- supplementary data додаткові дані

- supporting data ілюстративний матеріал

- underlying data дані, що лежать в основі рішення/ висновку тощо

- unofficial data неофіційні дані

- data for study матеріал дослідження

- abundance of data велика кількість даних, надмірність даних

- appraisal of data оцінка даних

- comprehensive set of data вичерпний набір даних

- continuity of data дані, що безперервно надходять

- detail of the data деталізація даних

- gap in the data прогалина в даних

- inadequacy of data недостатня надійність даних

- organising of data систематизація даних

- original sources of data першоджерело даних

- sources of data джерела даних

- to compare data порівнювати дані

- to exchange data обмінюватись даними

- to increase the usefulness of data підвищити ефективність/ корисність даних

- to interpret data тлумачити дані

- to supply data повідомляти/ передавати дані

- to update the agreed data переглянути погоджені дані з точки зору внесення в них останніх відомостей; узгодження даних відповідно до поточного моменту

- collection and processing of data збір і обробка даних

ДОСВІД - важливий, історично наскрізний елемент пізнавальної і практичної діяльності; одна з форм фіксації, збереження й передавання знання в процесі комунікації. Виділяється кілька значень Д., що мають однаково важливий з філософського погляду сенс. По-перше, Д. є реакцією органів чуття людини на механічні, фізичні й ін. впливи зовнішнього світу, а також усе, що відбувається з людиною в процесі її життя (світовідчуття, самопочуття, чуттєвий досвід, відчуття тощо). По-друге, Д. є емпіричним знанням, здобутим у процесі життєдіяльності, практики, виробництва; дорефлексивна основа знання, яка додає достовірності науковим твердженням (емпіричні дані, життєвий і практичний Д.). Нарешті, говорять ще про Д. як про інтуїтивно експліковане з практики знання, як про систему навичок до певної діяльності і підсумковий результат цілеспрямованої діяльності, яка потім використовується як загальна світоглядно-теоретична й методологічна основа суб'єкт-об'єктної взаємодії. Повсякденне (житейське) розуміння Д. суттєво відрізняється від наукового. Воно стосується процесу формування людини, її виховання та освіти, на підставі чого кожна людина створює власну систему уявлень про світ та своє місце у ньому. Це означає, що загальні поняття людина наповнює змістом, "пропущеним" через власний Д. Поняття наукового Д. включає систематичне спостереження за певними типами явищ та їх особливостями на ґрунті наукових понять шляхом створення певних експериментальних умов З. алежно від того, як трактується зміст терміну "Д.", можна віднайти певну філософську традицію його осмислення та використання в процесі розв'язання актуальних гносеологічних, методологічних та загальнофілософських проблем Н. апр., з Д. як чуттєво-конкретною формою пізнання пов'язана дискусія про джерело пізнання й адекватність знання дійсності; з Д. як емпіричним знанням пов'язане з'ясування проблеми теоретичного й емпіричного в пізнанні; з Д. як категорією, що входить до структури діяльності, тісно пов'язані проблеми співвідношення традицій і новаторства у творчості, внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку науки та ін. Окрім того, потрібно розрізняти зовнішній Д., під яким розуміється сприйняття світу зовнішніх речей, і внутрішній Д. як факт переживання суб'єктом самого себе, власних ментальних дій, певних станів, які не зумовлені зовнішніми впливами. Поняття внутрішнього Д. як рефлексії розуму над власного діяльністю і способах її прояву вперше було вирізнене Локком, а потому докладно розглянуто Гегелем. В соціології часто за допомогою категорії Д. описується поведінка соціальних груп, еліт тощо. У такому випадку Д. виступає як гармонійна єдність знань та вмінь, як спроможність втілити знання в практичні результати.

1. n

1) випробування; проба, перевірка

2) мірило, критерій; серйозне випробування; пробний камінь

3) перевірна (контрольна) робота

4) псих. тест

5) хім. дослідження, аналіз; дослід; реакція; проба

6) хім. реактив

7) (скор. від test-match) міжнародний матч з крикету

8) пробірна чашка

9) рел. відречення від визнання папської влади

10) щиток, черепашка; панцир (безхребетних тварин)

2. v

1) випробовувати; піддавати випробуванню; перевіряти

2) хім. піддавати дії реактиву

3) проводити досліди

4) брати пробу

5) юр. офіційно підтверджувати

6) складати заповіт

* * *

1) випробування; проба, перевірка; дослідження nuclear tests ядерні випробування

2) мірило, пробний камінь; серйозне випробування; критерій

3) контрольна робота; іспит; пcиx. тест

4) xiм. дослідження, аналіз; досвід, проба, реакція

5) xiм. реактив

6) cкop. вiд test-match

7) peл. зречення від визнання папської влади е догмата перетворення

1) випробовувати; перевіряти; випробувати

2) перевіряти, переконуватися

3) ( for) пробуватися ( на роль)

4) виявляти певні властивості в результаті випробувань

5) тестувати, перевіряти за допомогою тестів; екзаменувати; давати контрольну роботу

6) xiм. піддавати дії реактиву; проводити досліди; брати пробу

1) зooл. панцир; щит; шкарлупа

2) = testa 1

1) випробування; проба, перевірка; дослідження nuclear tests ядерні випробування

2) мірило, пробний камінь; серйозне випробування; критерій

3) контрольна робота; іспит; пcиx. тест

4) xiм. дослідження, аналіз; досвід, проба, реакція

5) xiм. реактив

6) cкop. вiд test-match

7) peл. зречення від визнання папської влади е догмата перетворення

1) випробовувати; перевіряти; випробувати

2) перевіряти, переконуватися

3) ( for) пробуватися ( на роль)

4) виявляти певні властивості в результаті випробувань

5) тестувати, перевіряти за допомогою тестів; екзаменувати; давати контрольну роботу

6) xiм. піддавати дії реактиву; проводити досліди; брати пробу

1) зooл. панцир; щит; шкарлупа

2) = testa 1

I n випробовування; проба, перевірка; тест

- comprehensive nuclear test ban загальна заборона випробувань ядерної зброї

- crucial test вирішальне випробування

- decisive test вирішальне випробування

- nuclear test випробування ядерної зброї, ядерне випробування

- underground nuclear weapons tests підземні випробування ядерної зброї

- test ban заборона випробувань (ядерної зброї)

- test case юр. справа, яка має принципове значення для вирішення аналогічних справ

- test centre дослідний центр

- test certificate свідоцтво про випробування

- test data дані випробувань, емпіричні дані

- tests in the atmosphere випробування (ядерної зброї) в атмосфері

- cessation of all underground nuclear (weapon) tests припинення всіх підземних випробувань ядерної зброї

- discontinuance of all underground nuclear (weapon) tests припинення всіх підземних випробувань ядерної зброї

- limitation of underground nuclear (weapon) tests обмеження підземних випробувань ядерної зброї

- suspension of nuclear tests тимчасове припинення ядерних випробувань

- to bear the test витримати випробування

- to bring to the test випробовувати

- to carry out nuclear (weapon) test проводити випробування ядерної зброї

- to prevent nuclear (weapon) test попередити випробування ядерної зброї

- to prohibit nuclear (weapon) test заборонити випробування ядерної зброї

- to put to the test випробовувати

- to sneak tests of nuclear weapons проводити таємні випробування ядерної зброї

- to stand the test витримати випробування

- to stop nuclear (weapon) test припинити випробування ядерної зброї

- to verify a test ban перевірити виконання заборони випробувань (ядерної зброї)

- to withstand the test of time витримати випробування часом

II v випробовувати; піддавати випробуванню; перевіряти

РОЗУМІННЯ - 1) У широкому світоглядному плані - результат духовно-практичного засвоєння дійсності, коли зовнішні об'єкти, використовуючись у практиці, залучаються до смислів людської діяльності, виступають її предметним змістом. Інформаційна реконструкція цього змісту і характеризує Р. 2) З гносеологічного боку, Р. - це соціокультурний процес, що передбачає наявність за межами індивідуальної впевненості (в тих чи тих загальнозначущих підставах суспільного спілкування) свого роду базису безперечності. Це насамперед - категоріальні структури, аксіоматичні твердження та парадигми науки, незаперечні емпіричні дані тощо. Усвідомлення зв'язку певних уявлень із таким, історично зумовленим базисом безперечності чи зведення їх до цього базису через модельні образи становить механізм Р. 3) У більш спеціальному плані Р. виявляється у психологічному аспекті (коли воно, зокрема, описується через емпатію - мислиме входження в ту чи іншу ситуацію) та у мовно-комунікаційному ракурсі. В останньому випадку Р. виступає у вигляді діалогу як відображення тексту на тексті та його переоцінка в новому контексті і визначається через процес переведення лінійної послідовності символів в уявлення його смислу (його розпізнання та реконструкцію). Аналіз Р. був історично започаткований у герменевтиці, яка розкрила можливості зведення об'єктів до мовних структур їх Р., проаналізувала специфіку гуманітарного пізнання та комутативний аспект пізнавальних процесів. Подальші дослідження Р. орієнтуються на його розгляд як загальної для всіх дисциплін форми прийняття результатів освоєння світу, в процесі якого явища природи трансформуються у факти культури.

ЕСТЕТИКА ( від грецьк. αίσυητιυόζ - здатний відчувати) - загальна характеристика певної сфери пізнання ("нижчої теорії пізнання" у порівнянні з логікою) (Баумгартен). Це визначило в подальшому долю Е. порівняно із "філософією мистецтва", яка мала попередню багатовікову історію. Кант ("Критика здатності судження") сформулював принцип автономії Е. та мистецтва, показавши, що його не можна зводити до чуттєвоприємного, утилітарно-доцільного та раціонально-дискурсивного. Доцільність Е. міститься не в самих речах та їхніх об'єктивних властивостях, а у відношенні їх до суб'єкта та його здібностей, в почутті задоволення, обумовленому вільною грою розуму та уяви при безпосередньому спогляданні речей. У європейській традиції Е. остаточно визначилась як галузь філософського знання, виробленого нім. класичною філософією В. ирішальним поштовхом до розвитку Е. послужила кантівська ідея "незацікавленості судження смаку". Кантівські ідеї автономії естетичного і розуміння його як ланки між емпіричною необхідністю та моральною свободою були розвинуті Шиллером ("Листи про естетичне виховання") у тлумаченні Е. як самостійної сфери "гри" та "видимості", як образу, що поєднує форму і матерію, чуттєвість і духовність людини. Якщо Кант ще залишається на позиції Баумгартена і називає Е. наукою про "правила чуттєвості взагалі", то Гегель ототожнює Е. з "філософією мистецтва", оскільки її предметом є "царство прекрасного", або художня творчість. У зв'язку з цим категорія Е. не знаходить у Гегеля безпосередньої розробки, хоч категорія "прекрасного" як "чуттєвого явлення ідеї", як єдності ідеї та її індивідуального втілення в дійсності певною мірою є також характеристикою Е. в сфері мистецтва. З розвитком позитивізму проблеми "філософії мистецтва" залишаються поза увагою естетиків, які намагаються пояснити естетичні феномени з огляду на емпіричні дослідження та дані конкретних наук З. відси бере свій початок проблема розмежування та визначення своєрідності "художнього" та Е., естетичної діяльності і мистецтва тощо. Водночас набувають поширення соціологічні (Спенсер, Конпг), психофізіологічні (Фехнер), психологічні (Ліппс), культурологічні (Тейлор) дослідження феноменів Е. як таких, що вийшли за межі мистецтва і ототожнюються з усією сферою культури. З кін. XIX ст., особливо під впливом неокантіанської школи філософії, що запровадила ціннісне розуміння естетичного, ідей Кассирєра про символічну природу культури та мистецтва, принципової спорідненості естетичної і міфологічної свідомості в герменевтиці Гадамера на нових засадах сформувалось уявлення про всезагальність Е. як ціннісної експресивної форми, властивої людській культурі в цілому. Іншим шляхом до обґрунтування всезагальності Е. йшов марксизм, який пов'язував Е. із практичною діяльністю людини, через дослідження загальних закономірностей практично-духовного освоєння людиною дійсності, яка робить спроможним естетичне відношення і сприйняття. Марксистське уявлення про всезагальність Е. знайшло свій розвиток у критиці репресивної тотальності й афірмативного мистецтва Адорно, а також запропонованій Бодріяром концепції "трансестетики". Наголошення всезагальності у марксистській Е. суголосне апології сакрального теургічного призначення естетичного у рос. релігійній філософії (Флоренський, Федоров). Проблеми співвідношення Е. та раціонального, Е. та етичного, Е. та утилітарного, Е. та художнього залишаються актуальними теоретичними проблемами сучасної Е.